game_in_white

Коли перед студентом ставлять завдання інтерпретувати міф про Едіпа, він, скоріш за все, мусить задатися запитанням: а що він, властиво, може розповісти про Едіпа? Я, натомість, спробую уникнути спокус і пасток, на це питання відповідаючи. Я ним, попросту кажучи, знехтую. Бо не так важливо, по суті, що я зможу розповісти про героя –

цікавішим, натомість, буде подумати, що би нам сам герой розповів чи розповідає. Завдання це тим більш складне, що герої не розповідають, вони – діють, відтак, – не вигадують, а здійснюють історію. Зайве й казати, що не може тут бути мови про відвагу героя, бо той, діючи в межах своєї історії сповнює строго відведену для нього роль, уникаючи, тим самим, відповідальності і за свої дії, і за розвиток сюжету загалом. Іншими словами, герой не рефлексує. Міф у принципі позбавлений рятівного голоса автора за кадром, і першоджерелом до його прочитання служитимуть коментарі, у кращому випадку, а в гіршому – фантазія.

( Read more... )

То є так ніби епіграф post factum: Блін, як подолати цю болісну суперечність між речима, які робиш невмотивовано, спонтанно, природно, "бо так є" (і це - мистецтво), і тим, де за кожне слово, кожен кадр, звук кожен ти "в атвєтє" (і це мистецтво також). Карочє, вічний конфлікт Діоніса та Аполона. Ви на чиїй стороні?



Вигнання Ріки
Якщо ти, мій друже, ще не передумав навідатися до цього міста, мусиш запастися терпінням. Прихопи з собою зубну щітку, ліки від астми і зброю, бо ж ніхто не знає, на скільки доведеться залишитися. Путівники тобі не зарадять, хіба би ти мав путівник в неіснуюче. Це буде прогулянка Рікою, але не річкова прогулянка. Жодних човнів, барж, рибних ресторанів і піщаних берегів, якими би твої діти могли бігати босоніж одне за одним з повними жменями камінців.

( Read more... )

Якщо поглянути на людське життя з висоти, як це, на думку поетів, робить часом Юпітер, то ми побачимо лише злигодні та поневіряння: нещасне, жалюгідне народження, клопітке навчання, сповнене образ дитинство, тяжкою працею обтяжену юність, нестерпно важку старість, сувору і невблаганну смерть. На людей чатує так багато різних хвороб, така кількість нещасть та всіляких незручностей! До того ж усе приправлене такою кількістю гіркоти, що годі й казати! А тому згадаю нині лише ті прикрощі, яких люди завдають одне одному. Ось вони: спустошення, в'язниці, тортури, ганьба, наклепи, зрада, підступи, обман, лихослів'я, хитрощі... Але я вже, мабуть, починаю рахувати пісок! Далі. Тут не місце говорити, який гнівливий бог і за які провини наслав на людей стільки нещасть. Проте, якби хтось захотів обмислити все, то не засудив би він вчинку Мілетських дів, хоч він і гідний жалю. А хто, переситившись життям, найчастіше вкорочує собі віку? Звичайно ж, ті, що люблять мудрувати! Серед них, не кажучи вже про Діогена, Ксенократа, Катона, Кассія чи Брута, слід ще згадати бодай Хірона, який добровільно обрав смерть, відмовившись від безсмертя.

Глупота - єдина втіха в нещасті, а мудрість людину губить - ось ці слова шанованого Дезідерія Еразма Роттердамського я готова витатуювати собі на спині після здачі держіспитів. Тут промовистий приклад того, що він таки не помилявся (за інфо дякую game_in_blue - не могла не розшарити ;)  А ще була сьогодні на презентації третього номеру СПІЛЬНЕ "Політика освіти". Зависла: О-писувати. О-смислювати. О-хоплювати. О-пановувати.

СВІТ 

Але то вже для тих, хто продовжує мудрувати. Я - ні. Я лягаю спати. Добраніч

Бо життя - це передусім хаос, в якому людина губиться. Вона це підозріває, але їй страшно стати віч-на-віч з цією жаскою дійсністю, і вона намагається прикрити її зачарованою завісою, на якій все виглядає дуже ясно. її не журить, що її «ідеї» неправдиві; вони їй служать за шанці, щоб захистити життя, за опудала, щоб відігнати дійсність.

Ясну голову має та людина, яка позбулася цих облудних «ідей» і дивиться життю в очі; яка здає собі справу, що в житті все проблематичне, і почуває себе загубленою. Оскільки це чиста правда - а саме, що жити значить почувати себе загубленим, - той, хто її приймає, вже почав знаходити себе, вже почав відкривати справжню дійсність, вже ступив на твердий грунт. Інстинктивно, як потопельник, він шукатиме, за що вхопитись, і цей погляд на життя - трагічний, наполегливий і абсолютно правдивий, бо ж іде про власний порятунок - внесе порядок у хаос його життя. Єдино правдиві почуття - це почуття потопельників. Все інше - риторика, позерство і внутрішнє лицемірство. Той, хто не почуває себе дійсно загубленим, губиться безнадійно, себто ніколи не знайде себе, ніколи не дійде до справжньої дійсності.

Хосе Ортега-і-Гассет "Бунт мас". Читати тут 
Michael Landy - Self-Destructing Suicide Machine

Життя дедалі краще, але, очевидно, дедалі складніше.

Або:

Всяке життя - це боротьба й зусилля бути собою. Ibid.

на виставу Закарпатського обласного театру ляльок «Бавка»
тут, у Львові, в рамках фестивалю "Ляльковий світ"

( ... )

Панічно дописую вступ і висновки до курсової в усвідомленні власної недосконалості. Пригадую те, про що думала останнім часом, і якісь окремі зауваги вимальовуються потрохи у якусь загальну перспективу. Отже, справа не лише в моїх приватних комплексах меншовартості. Хоча в них також. Особливо, коли доводиться читати ось такі тексти. 
( ... )

...надто багато поезії навколо...
десь так починалися колись мої листи. а сьогодні втома і голод виснажили мене настільки, що моїм пальцям не вдається здолати опір ключа вхідних дверей. дієвий спосіб потрапити до дому - не виходити з нього. тривожусь. мій самурай ще не навчився жити з думкою про смерть, але вже призвичаївся до невисловлених думок. вони згорають. мій самурай мовчить, а речі говорять. багато про що. ось зараз - про ще одну з посивілих волосин   
( ... )

Розум, думає Джо, то тригрошове пекло
Місце, де Я удає непричетного;
Де від себе здаля тримаються страх і цікавість.
Страх: що невдовзі воно щезне мабуть
Без сліду на шляху до цікавості.
Цікавості: як воно жити, без страху.
Як наслідок маємо міні-драму
Уздовж кордонів, позначених розумом
Завдяки все новому невтомному швендянню.
Я не тут, каже воно.
Я не там.
А його гра в хованки свідчить: Я ніхто інший
Як цей ось прикордонний пес, сам собі охоронець.
Де гарантія, що він не наскочить на тебе
За умови, що ти безгучно вийдеш із обігу?

Дурс Ґрюнбайн: Портрет митця молодим прикордонним псом

Не вдався мені ось так відразу голосно заанонсований відхід :) Натрапила на сюжет, що є вдалою ілюстрацією сказаного у попередньому записі. 

( Не можу не поділитись... )